- завойовувати
- -вую, Пр.Силою війська загарбувати країни, поневолювати народи.
- Фашисти пішли завойовувати нас! Стіном ми стали на захист Вітчизни: (Н.).
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
завойовувати
Смотреть что такое "завойовувати" в других словарях:
завойовувати — ую, уєш, недок., завоюва/ти, ю/ю, ю/єш, док., перех. 1) Силою війська підкоряти, загарбувати країни, поневолювати народи і т. ін. 2) перен. У боротьбі, праці, переборюючи труднощі і т. ін., добиватися, досягати чого небудь, здобувати щось.… … Український тлумачний словник
завойовувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
завойовування — я, с. Дія за знач. завойовувати … Український тлумачний словник
завойовуватися — ується, недок. Пас. до завойовувати … Український тлумачний словник
завоювати — див. завойовувати … Український тлумачний словник
загарбувати — ую, уєш, недок., зага/рбати, аю, аєш, док., перех. Насильно захоплювати що небудь; завойовувати. || Привласнювати чуже, вдаючись до підступу, насильства і т. ін.; грабувати, відбирати. || розм. Силою, нахабно брати собі, забирати кого , що небудь … Український тлумачний словник
звойовувати — ую, уєш, недок., звоюва/ти, ю/ю, ю/єш, док., перех., розм. 1) Перемагаючи в бою, захоплювати, силою підкоряти кого , що небудь; завойовувати. 2) Перемагати кого небудь у збройній боротьбі, в бою. || Долати чию небудь волю, силу і т. ін. 3) перен … Український тлумачний словник
здобувати — а/ю, а/єш, недок., здобу/ти, у/ду, у/деш; мин. ч. здобу/в, була/, було/; наказ. сп. здобу/дь; док., перех. 1) Діставати, розшукувати, знаходити кого , що небудь. || Заробляти, набувати працею. || Брати, завойовувати що небудь, оволодівати чимось… … Український тлумачний словник
підкоряти — я/ю, я/єш і рідко підко/рювати, юю, юєш, недок., підкори/ти, корю/, ко/риш, док., перех. 1) Силою захоплювати країну, місто і т. ін., встановлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.). || Змушувати кого небудь коритися чиїйсь владі, ставити в… … Український тлумачний словник
поділяти — я/ю, я/єш, недок., поділи/ти, ділю/, ді/лиш, док., перех. 1) Ділити що небудь на частини. || Відмежовувати, роз єднувати собою що небудь. || Бути межею між частинами чого небудь. || Розподіляти що небудь між кимсь. || тільки док., кого, розм.… … Український тлумачний словник
